Хтось посіяв сум у полї,
А він рясно так зійшов,
Хтось позбавив мене долі,
А вона зі мною знов.
Моя доле, моя вдача,
Ти срібний дзвіночок мій,
То радієш ти, то плачеш,
Б'єшся в клітці золотій.
Як на мене, я б розкрила
В світ дверцята золоті.
Та позбавлена, я сили
Богатирської в житті.
Безпорадно виснуть крила,
Опліта їх туга й сум.
Над тобою ж заясніло
Вінце виткане із дум.